Залізничний міст через річку Прип'ять з'явився в цих місцях в 30-х роках XX-го століття, разом із залізничною гілкою, що зв'язала Чернігів і Овруч. Гілка ця була (втім такою вона і залишилася), як кажуть залізничники: "одноходовою", тобто мала одну колію. Міст через Прип'ять, за усталеною традицією, отримав назву найближчої великої станції "
Янів" і став зватись "Янівський" (втім у деяких джерелах його звуть "Чорнобильським"). Міст має шисть прольотів з проїздом по низу, довжиною близько 700 метрів. До ДСВ (Друга Світова Війна) міст мав подвійне призначення: залізнично-автомобільне. Автодорога примикала до мосту і по дерев'янному настилу, укладеному на рівні з рейками, автомобілі могли переїжджати на протилежний берег Прип'яті.
Під час ДСВ міст було зруйновано, як було прийнято вважати у совітський історіографії, "німецько-фашистськими загарбниками". Наступаючим частинам Вермахту цей міст був дуже потрібен і знищення його - останнє, що могло б прийти у голову солдатам фон Рунштедта. Насправді Прип'ятьський міст (а також міст через Дніпро далі по залізничній гілці), при відступі підірвали солдати РСЧА 5-армії з бригади полковника Москаленка 23 серпня 1941 року.
Німці, взявши під контроль дану територію, в свою чергу вирішили, що відбудовувати цілих два мости буде занадто дорого і всі потяги у напрямку Чернігова стали пускати в обїзд через Київ. Залізнична гілка "Овруч-Чернігів" "вмерла" майже на десять років. Тільки в кінці 50-х років XX-го століття, вже після закінчення ДСВ, залізничні мости цієї гілки через річку Прип'ять та Дніпро були відбудовані заново і рух по ній відновився.
Станція "Семиходи". Отримала свою назву від невеликого села в 4 км. від станції. До аварії на ЧАЕС в 1986 році - нічим не прикметна пасажирська платформа. Зараз кінцева станція спецмаршруту "Славутич-Семиходи" оснащена санпропускником. Сюди електропотяги ЕР9 (орендовані ДП "Чорнобильсервіс", в Чернігівському депо ПЗЗ) доставляють персонал ЧАЕС, звідси вони ж везуть його додому у Славутич.
Так би і жив Янівський міст, разом з гілкою Овруч-Чернігів тихим життям другорядної "одноходової" ділянки ПЗЗ (Південно-західної залізниці), якщо б не аварія на ЧАЕС в 1986 році. Через три дні після аварії, 29 квітня транзитне сполучення було зупинене і гілка "Овруч-Чернігів" стала працювати в новому "Чорнобильському" режимі: евакуація навколишніх до Прип'яті сіл, підвезення техніки і матеріалів для робіт по ліквідацій наслідків аварії. На сильно забруднених ділянках мінявся щебінь насипу, шпали, намагалися відмити і Янівський міст. До 1988 року були закінчені роботи по електрифікації гілки.
Вигляд з боку мосту у напрямку станції "Семиходи". Прямо: перша та друга черга ЧАЕС. Ліворуч: недобудований 5 та 6 блоки третьої черги. Праворуч: місто Прип'ять.
Вигляд на міст з правого берегу. Барак мостової охорони. Вигляд на ЧАЕС з мосту.
На мості.
Шляхове господарство на ділянці Чернігів-Семиходи, а також і мости через Прип'ять та Дніпро, обслуговує Чернігівська дистанція шляху ПЧ-10, контактну мережу - Чернігівська дистанція енергозбереження ЕЧ-9. В 2005 році міст було відремонтовано і пофарбовано.
На лівому березі Прип'яті.
Залишки лінії оборони мосту. Укріпленні камінням шанці і кулеметна башта під "Максим". Дивно, але на правом березі я не зміг знайти жодних залишків оборонних споруд. Чи-то вони загубились у непролазних прибережних хащах, або ж, згідно совітської оборонної доктрини остерігатись нападу ворога слід лише із західного боку :).
Вигляд на правий берег Прип'яті. Електропотяг ЕР9 на шляху до Славутича.
Жовтень 2010 року. Чорнобильська Зона Відчуження. Залізничний міст через річку Прип'ять.
