У нас не було якихось особливих планів і цілей на цю поїздку. Вирішили, що будемо дивитись по ситуації. Я помітив, що найбільш цікаві та продуктивні поїздки виходять саме тоді, коли не будуєш грандіозних планів, а дієш по інтуїції.
7.30 Ми виїжджаємо з Києва. Тиждень видався спекотним. Синоптики стверджують, що в ці дні навіть був побитий температурний рекорд, що тримався 64 роки! Ранок, а сонце вже пече і кондиціонер в машині працює на повну потужність. Народ в шортах і шльопанцях ліниво тягнеться на пляж, а ми в закритому одязі (невблаганні НРБ - Норми радіаційної безпеки) їдемо в Чорнобильську Зону.
І так легендарний "Чорнобиль-2". Загоризонтна станція радіолокації для виявлення запуску ракет з території США (Її приймальна частина). Що так і не стала на бойове чергування із-за аварії на ЧАЕС в 1986 році. Останній раз я був тут восени 2007 років і написав про цю поїздку невеличкий репортаж
Чорнобыль-2
У тому репортажі три річної давності майже не було фото самих антен. Я вважав, що такі грандіозні конструкції безглуздо фотографувати поблизу, та і фотографій цих гігантських антен опубліковано достатньо. Згодом я став трохи шкодувати про те, що в моєму фотоархіві Зони немає жодної їх пристойної фотографії. Це начеб-то як в Індії був, а Тадж Махав не сфотографував. Цього раза я вирішив заповнити цю прогалину.
Я вже писав в своєму попередньому репортажі "Чорнобиль-2" про загальний стан металоконструкцій антен. За три роки, цілком очевидно він не покращав. У цьому репортажі я хотів би торкнутися такої складної теми, як подальша доля цих унікальних антен. Потрібно чесно визнати, що доля їх насправді вирішена. Ніхто їх не реставруватиме, не підтримуватиме в більш менш нормальному стані. Насправді, те що антени до цих пір не демонтовані - просто питання часу, пошуку технологій та грошей.
Найдешевше і простіше демонтувати, а просто кажучи "валити" таку конструкцію вибухом. Саме так валили подібну, хоч і меншу по розмірах антену біля міста Миколаєва. Так само була демонтована в 90-х передавальна антена біля Любеча.
Але тут, в Чорнобильській Зоні, всього в 10 км. від ЧАЕС, вибухові роботи проводити не можна - падіння такої багатотонної махини викличе невеликий землетрус, та і хмара пилу підніметься не маленька... Загалом цей варіант відпадає. Залишається акуратний демонтаж за допомогою спеціальних кранів. Таких наприклад як величезні Demag-і, за допомогою яких будували "Саркофаг" зруйнованого 4 блока. Коротше кажучи, потрібна дорога техніка, багато людей і гроші.
Ну а доки нічого з вищезазначеного мною в "Комплекс" (організація, у веденні якої знаходиться даний об'єкт) немає, антени тихо іржавіють, скриплять на вітрі і являються у снах роупджамперам, парапланеристам і просто екстремалам всього Світу.
Наостанок трохи фото усередині приміщень апаратного комплексу і військового містечка.
Військове містечко повністю заросло, а відсутність широких вулиць позбавляє можливості не то-що б зробити гарне фото, але і просто розгледіти будівлі в густому листі. Всього чотири об'єкти більш менш є видимими в чагарниках: магазин, клуб, один з гуртожитків і житловий будинок.
У другій частині мого репортажу ми відвідаємо кладовище хутора Підлісного, Прип'ятьский вантажний порт і село Старі Шепеличі.
