Дрібний мокрий сніг безперервно йшов вже кілька днів, а безвітряна погода і нульова температура тільки погіршили ситуацію, і до вечора 10 грудня кількість снігу на гілках дерев і проводах ліній електропередач досягла критичної маси. Стало зрозуміло, що якщо сніг не припиниться, то до ранку ситуація стане зовсім невесела... Всю ніч з 10 на 11 грудня за вікнами тріщали падаючі дерева, чулися хлопки і тріск коротких замкнень в лініях електропередач.

11.12.2012. Чорнобиль. Blackout

Розв'язка наступила близько 6-ї ранку, але основне джерело проблеми, як виявилося пізніше, знаходилося не в Чорнобилі, а десь під Києвом. Обірвалася високовольтна лінія електропередач і вся північна частина київської області в один момент залишилася без електроенергії. Всі крім ЧАЕС, яка підключена до іншої лінії.

Разом з електрикою в Чорнобилі одразу ж зникло опалення і водопостачання.

Спочатку нікого особливо відсутність світла в будинках не схвилювала, тим більше в таку погоду. Зрозуміло, що десь обрив лінії, нічого, полагодять. Невмиті і без ранкової кави-​​чаю, все потихеньку посунули на сніданок, але темні вікна їдалень відразу ж дали зрозуміти, що сніданку сьогодні не буде, і цілком можливо не буде і обіду.

Трохи пізніше прийшла інформація, що проблема набагато серйозніша, знеструмлений весь Іванківський район. Години до дев'ятої ранку розрядилися аварійні акумулятори базових станцій мобільного зв'язку. Мобільні телефони, які стали за останні роки звичним і зручним засобом зв'язку, в один момент перетворилися в непотрібні іграшки. Працював тільки внутрішній дротовий телефонний зв'язок. Почався пошук і підключення звичайних старих телефонних апаратів, які вже давно припадали пилом без діла.

Пройшовся по Чорнобилю. Скрізь порвані дроти та повалені дерева. На вулиці Леніна засипана снігом чиясь «Волга». Назустріч йдуть дві жінки, запитують:
— А ви сюди як йшли? По Річників або по стежці?
— По стежці, на Річників завал, там не пройдете. На стежці, теж дерево впало, але через нього можна перелізти.

Мокрий сніг йде без зупинки. Куртка і штани намокли. А просушити-то не вийде, опалення ж немає...

У холодних кабінетах народ у верхньому одязі намагається кудись дзвонити по місцевій ліній (іншої-то все одно немає). Час обіду. Сказали йти в їдальню, брати сухий пайок. А далі що? Чекаємо наради директорів, там будуть вирішувати. Зазвичай нарада починається о п'ятій вечора, але сьогодні буде раніше. Така ситуація ... Та й темніє рано. Не будуть же вони там, на нараді, зі свічками сидіти. До речі, свічки! У мене ось немає. У магазині теж немає, вже все розкупили. Добре, я піду ще пройдуся по Чорнобилю, якщо що, зв'язок по внутрішньому.

Близько третьої години дня. Все, всіх евакуюють, як мінімум до наступного понеділка. Залишаються тільки оперативники. На автовокзал подають автобуси, відправлення по заповненню. Іду назад у свою кімнату. Будівля вже захолола і всередині майже як на вулиці. Починає сутеніти. Ну, нічого, теплий одяг є, продукти є, ліхтарик зламаний, свічок немає.