 |
Позиція РЛС у передмісті Чорнобиля.
На колишню позицію РЛС біля Чорнобиля потрапити не важко... Головне знати де вона :). Знаходится вона впритул до дороги Чорнобиль - Прип'ять, ліворуч, одразу за перехрестям Корогод - Паришів. Пара кроків на узбіччя - і ми на місці.
Після мандрівки на приймальну позицію ЗГРЛС Ч-2, ми вертаємось з Сергієм до Чорнобиля, де до нас приєднується радіолог Екоцентру Денис Вишневський. І ось вже утрьох ми прогулюємось Чорнобилем.
 |
На сьогодні в нас намічена ще одна ціль: залишки військової РЛС (радіо локаційної станції) на північній околиці міста. Але, нажаль, Сергію вже треба повертатись у Славутич. Ми з Денисом відвозимо його на станцію Семиходи і повертаємось назад у Чорнобиль.
 |
На колишню позицію РЛС біля Чорнобиля потрапити не важко... Головне знати де вона :). Знаходится вона впритул до дороги Чорнобиль - Прип'ять, ліворуч, одразу за перехрестям Корогод - Паришів. Пара кроків на узбіччя - і ми на місці.
| 1. КПП | 2.Лазня | 3. Центральна алея |
 |
 |
 |
3. Наочна агітація біля плацу.
 |
 |
 |
4. Казарма.
 |
 |
 |
 |
 |
 |
7. Склад та бомбосховище.
На складі серед повалених стелажів і пустих ящиків від запчастин, де інде трапляються старі "військові" радіо-лампи у металевих корпусах. Така техніка, на відміну від напівпровідників, радіацію не боїться :)
 |
 |
 |
8. А ось і залишки самого локатору П-14 "Лєна". І підземний бункер, для його аппаратури.
 |
 |
 |
Ми стоїмо з Денисом на самому краю позиції. Видираємось нагору напів закопаної цистерни (пальне для дизель-генератора РЛС). В західному напрямку відкривається чудовий краєвид. "Це знамениті чорнобильські перелоги! Їх видно навіть з космосу" - каже Денис...
Сонце ховається за обрій, світловий день добіг кінця і я з деяким полегшанням ховаю фотокамеру у сумку. Зарослою алеєю ми неспіхом чимчікуємо назад до дороги. На сьогодні - все. Від побаченного і почутого за сьогодняшній день, відчуваю легку втому.
Чорнобиль, вулиця Шкільна, ДП "Екоцентр".
Денис пригощає мене кавою у своєму кабінеті і розповідає про гадюк, старі чорнобильськи кладовища і спектрометричну лабораторію... На вулиці вже стемніло. Мені вже час збиратись додому...
 |
20.30 я у самому центрі, сяючого вечірніми вогнями і нікчемною рекламою, Києва, а десь, лише за 120 кілометрів звідси, існує маленька "держава", на ім'я Зона. Зі своєю столицею, законами, традиціями. Там час, зупинившись двадцять один рік по тому, так і не зміг оговтатись і продовжити свій біг у правильному напрямку. Там на машинах свої номерні знаки, а всі люди, зовсім не військові, одягаються у камуфльоване "народне вбрання". Вони живуть і працюють у покинутих чужих будинках, а обідають не у "фаст-фудах" чи ресторанах, а у "їдальнях" "по талонах". А десь у самому серці цієї країни, не далеко від зупиненої атомної електростанції з всесвітньо і сумно відомим ім'ям, в оточені соснового лісу, стоїть велетенський шедевр інженерно-конструкторської думки - іржава, сто п'ятидесяти метрової висоти, військова антенна. Спадок неіснуючої армії неіснуючої країни.
Величезна подяка за організацію поїздки та супровід:
С. Паскевич, Д. Вишневський (ДП "Екоцентр").
| «Коло»< Попередня | Наступна >Поліська осінь |
|---|
