Lost Places - Чорнобильська Зона

База відпочинку "Смарагдове"

Що писати про "Смарагдове", коли, власне кажучи, нічого про нього не знаєш?.. Але, як тільки ми з Сергієм пройшли повз будиночок сторожа і опинились на центральній алеї, серед напівзруйнованих щитових будиночків, я вже точно знав про що я буду писати...

Про "Смарагдове" я чув давно. Це база відпочинку (наскільки мені вдалось з'ясувати) києвської кіностудії ім. Довженко, на березі ставу-охолоджувача, між селами Лелів і Копачі. Але, крім працівників вище означеної кіностудії, на базі могли відпочивати і працівники ЧАЕС та офіцери, що служили на ЗОРЛС "Чорнобиль-2". В одну з наших з Сергієм Паскевичем поїздок по Зоні, а саме після "походу" до "Чорнобиля-2", ми вирішили відвідати і "Смарагдове". Знаходиться база майже навпроти "бетонки",що веде до вищеозначеного легендарного об'єкту (заповітної мрії усіх любителів: психотроніки, прибульців, убульців, НЛО і високолегіруванного металу :). Виїхавши з "бетонки" на дорогу Чорнобиль - Прип'ять ми лишили машину на узбіччі і пішли навпростець лісом.

Що мені відомо про базу відпочинку "Смарагдове"? Власне нічого... Про базу згадують всі прип'ятчани і військові з "Ч-2" (ну майже всі :), але нічого конкретного. Всі спогади зводяться до захоплених вигуків: "Ти не уявляєш, як там було добре!".. І все... На цьому спогади закінчуються :). А насправді дивного в цьому нічого немає. Просто відомча база відпочинку у мальовничому місці, пляж, рибалка, кіно, карти, доміно, пиво (а може і щось міцніше :) - невибагливий відпочинок звичайної радянської людини. Всі проблеми і складнощі лишились десь на роботі, у прип'ятьскій квартирі, у самому місті, з його асфальтом і бетоном... А тут... Тут можна просто цілий день сидіти з вудкою на березі ставу (навіть, якщо і не клює :), можна тинятись лісом і робити вигляд, що збираєш гриби, а можна і взагалі завалитись на, стандартне для таких закладів, типове радянське ліжко з дерев'янними бильцями і металевою сіткою замість матрацу і спати цілий день... І взагалі можна нічого не робити цілими днями і тобі за це нічого не буде :)

Що писати про "Смарагдове", коли, власне кажучи, нічого про нього не знаєш?.. Але, як тільки ми з Сергієм пройшли повз будиночок сторожа і опинились на центральній алеї, серед напівзруйнованих щитових будиночків, я вже точно знав про що я буду писати...

"Смарагдове" - як типова база відпочинку періоду "розвинутого соціалізму" (70і - 90і роки XX ст.)

Важко сказати, кому з наших "вождів" прийшла у голову така чудова ідея: Бази відпочинку для трудящіх... До 70-х років радянські люди могли відпочівати у санаторіях, будинках відпочинку, ну і особливо "просунуті"- на персональних дачах. База відпочинку, як сукупність маленьких, дешевих дерев'янних будиночків з мінімально необхідною інфраструктурою з'явилась у СРСР наприкінці 60х, початку 70х років XX ст. Я не знаю, чи стала ця ідея революційною, у масштабах цілої країни, але я знаю точно, як "база відпочінку" вплинула на мене особисто... Кожне літо свого свідомого (і не дуже) дитинства, з років 5 і до 12, я провів на такій же самій "базі", у таких же самих будиночках, обставлених таким ж самими меблями, холодильником, посудом і т. ін... У якіхось 85 км від "Смарагдового" на березі Десни.

База мала назву "Сосновий Бір".

Що я згадую, блукаючи серед дерев'яних будиночків, завбільшки з собачу будку?.. Сонце, запах розтопленої соснової смоли, стукіт шишок по шиферному даху, соснові голкі, що так уперто кололи ноги крізь діряві сандалі, тріск біличих лап по сосновій корі, гарячий пісок на березі Десни, запах суниці і грибів, нічне дзижчання над вухом комарів і запах одеколону "Гвоздика" (за стародавніми народними прикметами, він відлякую цих самих комарів... Шкода, що ніхто не додумався повідомити про це комарів :).

Саме тут я навчився плавати, тут я вперше самостійно пішов у магазин і купив (на все життя запам'ятав) - панірувальні сухарі :). Пам'ятаю, як я біг до магазину, повторюючи про себе - "панірувальні сухарі". Тут я вперше прочитав Булгаківську "Майстра і Маргариту" (самвидавівську), тут... Тут я вперше закохався на все життя у сосновий ліс і жовту воду стрімкої Десни... А ще я постійно кудись біг (це дорослі можуть ходити і навіть стояти на місці!)... А потім був "Чорнобиль", і базу закрили... У 90-х базу таки відкрили знову, але закінчилось моє дитинство і у "Сосновий Бір" я більше не повернувся.

Кінотеатр.

У нас на базі, кіно було самою головною розвагою. Кінотеатр у нас, у "Сосновому Борі", був не такий, як у "Смарагдовому". У нас це був критий павільон. Кіно привозили раз на два дні з сусіднього села Новосілки веселі напівп'яні молоді хлопці. Їх дуже поважали і називали - "кіномеханіки". Вони приїзжали на мотоциклі "Дніпро" з коляскою, з якої витягали сірі металеві бочонки з кіноплівкою і всі (принаймині діти) знали - приїхало свято! :). За день до цього біля клубу ці хлопці вивішували саморобну афішу. Афіша - це була окрема розвага. З помилками, з перекрученною назвою фільму, вона, безперечно, вносила певну інтригу в монотонне життя відпочиваючих :).

Ось і все на сьогодні. На вулиці кінець 2007 року. Багато чого змінилось з 80-х по цей час. Аварія на ЧАЕС, розпад СРСР, незалежність України, "Помарачева революція", Євросоюз, НАТО... Але на данний момент це мене аж ніяк не хвилює. Ми з Сергієм на базі відпочинку "Смарагдове" і зараз (інформація достовірна :) по телевізору будуть мультики! Сподіваюсь, що не лялькові :)