Після візиту на колишню станцію ЗОРЛС "Чорнобиль-2", ми їдемо в (знову ж таки колишній) прип'ятський вантажний порт. Я багато раз бував в цьому місці і фотографував величні пеліканоподібні портові крани. А ще Євгеній Самойлов, учасник ЛНА-86 и просто гарна людина, чотири роки тому написав чудові
спогади про своею роботу у прип'ятському порту після аварії. По дорозі в порт ми вирішили зробити зупинку біля крихітного кладовища хутора Підлісне. Хутір цей довгий час був джерелом плутанини і загадок Зони. Старожили такого хутора не пам'ятають, на картах його взагалі немає, але на його місці зручно влаштувався ПЗРВ (пункт захоронення радіоактивних відходів) "Підлісне" - нудний бетонований майданчик з боксами для зберігання РАВ (радіоактивних відходів) активністю від 5 до 250 Р/г.
Все прояснилося, коли мені в руки попали військові карти цих місць 30-х років минулого століття. Виявилось, що прямо на місці теперішнього ПЗРВ знаходився крихітний хутір Янів. Але після другої світової війни залізнична станція Янів обзавелася своїм власним селищем, якому віддали назву Янів, а в хутора, відповідно (щоб позбавитися від плутанини) назву забрали і дали йому нове, нейтральне "Підлісне". Ну а коли в 1969 в цих місцях почали будувати ЧАЕС, він і зовсім пішов під знесення. Багато хто з перших будівельників ЧАЕС і міста Прип'ять пам'ятає цей крихітний хутір оточений яблуневими садами.
Виходимо из машини (гама фон - 500 мкР/г) та йдемо на кладовище (все що лишилось від хутора Янів-Підлісний). На узбіччі картина зовсім інша, млявий писк дозиметрів переходить у монотонне зудіння (10-15 мР/г - звичайний рівень для цих місць).
Вдалині за деревами видніється ЧАЕС. До 4 блоку трохи більше півтора кілометра. Північний слід. Висока концентрація трансуранових елементів. Тут не було дезактивації. На кладовищі упереміж з могильними хрестами стоять жовто-чорні трикутні знаки радіаційної небезпеки. Тут немає вінків, потворних пластмасових квітів... Сюди ніхто не їздить відвідати могили. Трохи затримався, фотографуючи прошитий кулями обеліск із зіркою. Хто тут похований? Хто і навіщо стріляв по пам'ятнику?..
Порт. Крани.
Насправді прип'ятський вантажний порт так і не був запущений на повну потужність до аварії (не встигли), та і після аварії з чотирьох кранів працював лише один. Ось цей самий, на фото зліва. Фото в центрі - вигляд з кабіни.
У травні 1986 року кабіну насилу вдалося відмити з рівня 8 Р/г до 2-3 Р/г. Зараз в кабіні крану гамма-фон не більше 100 мкР/г, та варто піднятися на вимазану машинним маслом стрілу крану рівень відразу ж різко скаче до 15-20 мР/г
На сьогодні все. Всі втомилися і переповнені враженнями. Їдемо до Чорнобиля вечеряти. Вечірня прогулянка по Чорнобилю до ЧРЕБ (колишня рембаза дніпровської флотилії). Сидимо на палубі іржавого буксира і дивимося у зоряне небо.
Ранок наступного дня. Душ, кава, сигарета. Ми їдемо через станцію Янів в Новошепеличи. По дорозі згортаємо на колишній янівський розвантажувальний термінал.
Мене у Новошепеличах цікавив тільки кинутий БАТ-М. Знайшли, зфотографували, їдемо назад.
- А що це за поворот?
- Поїхали подивимось.
Ми з'їжджаємо з асфальту на доріжку з гравію. Через пару кілометрів гравій закінчується і ми їдемо просто полем. Поле, ліс, поле, знову ліс... О! На горизонті з'явилися напівзруйновані будиночки. Під рукою немає ні GPS ні карт... У супроводі діловито зудячих гедзів, підстрибуючи на кочкахі, повільно в'їжджаємо в село. Так я ж його знаю! Просто я заїжджав з іншого боку.
- А ось зараз ліворуч буде клуб, магазин та памя'тник.
Так і є. Це Старі Шепеличі. Останній раз я був тут чотирі роки тому і заїзжав до села з боку Річиці.
Розвертаємось та їдемо у бік Річиці. Повертаємо на Нову Красницю, і їдемо у бік міста Прип'ять. По дорозі робимо зупинку біля
новошепелицького лісхоззагу. Останній раз я був тут три роки тому. Все без змін: пасторальні будиночки вкриті черепицею, гама фон 1,5 - 3 мР/г, у високій траві під ногами шарудять ящірки та вужі.
Проїзжаємо станцію Янів та звертаємо у бік Прип'яті.
На сьогодні нашу програму закінчено.
Липень 2010 року. Чорнобильська Зона Відчуження. 35оС у тіні, жарко.
