Lost Places - Чорнобильська Зона

Хабне — це містечко. Є таке містечко, що зветься Хабне, і має воно все, що містечкові належить: пошту, казенного рабина, річку, духовного рабина, телеграф, кладовище, пристава, училище, хасидів, дві синагоги, дуже багато бідняків, дуже мало заможних, як звичайно в наших маленьких містечках.

"Хабне"

Шолом Алейхем (Шолом Рабинович, שלום־עליכם)

1905 рік

Прим. Хабне - назва містечка Поліське до 1934 року.

Вперше населений пункт на річці Уж з назвою Хабне в письмових джерелах зустрічається в 1415 році. Належало Хабне, свого часу, Великому Князівству Литовському, потім Речи Посполитій і в кінці XVIII ст. перейшло до Російської імперії. За однією з версій заснували поселення київські євреї, що втікали від набігів кочівників. У XVI і XVII ст. Хабне грає досить важливу оборонну роль в краю. У XIX столітті містечко відоме своїми ткачами і текстильною промисловістю. Згідно перепису населення 1890 років 80% жителів містечка складали євреї, але після того, як до Хабного офіційно були приєднані всі його околиці, заселені в основному українцями, поляками і литовцями, ця цифра злегка зменшилася.

І начебто всіх завжди назва Хабне цілком влаштовувала. Але більшовикам, що прийшли до влади в 1920 році, назва чомусь не сподобалась. А тут ще дуже вдало виявилось, що один з видатних діячів ВКПб, Лазар Моісейович Каганович, якраз з цих місць (народився недалеко від Хабного в маленькому селі Кабани (зараз Діброва)), і звичайно ж "за проханням трудящих" Хабне в 1934 році було раптово перейменовано в "Кагановичі Перші", а село Кабани - в "Кагановичі Другі". Наприкінці 50-х при владі були вже інші люди, а назва містечка неприємно нагадувала про минуле... Але тут як завжди дуже до місця ті-ж "трудящі попросили" терміново знову все перейменувати. Влада, звичайно ж, пішла назустріч і в 1957 році смт "Кагановичі Перші" перейменували в нейтральне "Поліське", а село "Кагановичі Другі" - в не менш нейтральну "Діброву".

Кумедно, що за межами СРСР насилу відстежували наші нескінченні перейменування і, можливо, в якийсь момент просто махнули на все рукою, в результаті на сучасних зарубіжних картах дуже часто можна зустріти всі три варіанти: і "Хабне", і "Кагановичі Перші" і "Поліське".

Після аварії на ЧАЕС в квітні 1986 року, Поліське стало головним центром евакуації міста Прип'ять. Сюди ж перебралися і припя'тські органи влади. Деякі припя'тчани навіть встигли отримати тут квартири.

Поліське попало в т.з. "Західний слід" і хоч від нього до ЧАЕС було більше 50 км., по рівню радіоактивного забруднення воно виявилося не набагато чистішим за місто Прип'ять. У 1993 році рішенням Верховної Ради України смт Поліське віднесене до т.з. "III Зони" (зона гарантованого добровільного відселення). Починається ухід поліщуків зі своєї "столиці". На той момент в місті проживало близько 12 тисяч жителів. У 1996 році смт Поліське позбавлено статусу районного центру однойменного району. Всі органи районної влади переїзжають в село Красятичи. 1999 рік - знятий з обліку як населений пункт, територія Поліського і довколишні села передані у ведення МНС і Адміністрації Чорнобильської Зони Відчуження.

Кінець історії Хабного - Поліського.

В'їзд до Поліського. Праворуч від дороги автозаправка.

Ліворуч від дороги залишки двох німецьких блокпостів часів Другої Світової Війни.

вулиця "1-го травня". Центральний автовокзал.

Зліва направо: Банно-пральний комбінат. Вхід на центральний стадіон. Поле стадіону.

Зліва направо: Центральна пошта. Телефонний переговорний вузол. В фойе кінотеатру.

Офіційний центр смт Поліське. Виконком. Парк та пам'ятник загиблим у Другій Світовій Війні. Пам'ятний знак, присвячений аварії на ЧАЕС у 1986 році.

Неофіційний центр смт Поліське. Магазин "Дитячий світ". Ресторан. Будинок культури.

Виспавшись досхочу після обіду, я любенько встав, вийшов трохи на шпацір оглянути Хабне, хабенських жителів і хабенських жінок, хабенських парубків і хабенських дівчат, які вдягаються і причепурюються "за останньою модою".

(Ш.Алейхем "Хабне")

Давно я вже не чув такого кантора, як у Хабному, давно вже не чув таких відправ, як у Хабному, давно вже не їв такої риби з перцем, такої смачної локшини, таких зраз, як у Хабному, давно вже не спав так солодко, як спав тієї ночі проти суботи, та й цілий день суботній спав по-царськи.

(Ш.Алейхем "Хабне")