Від міста Иваки до міста Мінамісома не більше 80 км, але це якщо їхати по узбережжю навпростець через 20-кілометрову зону евакуації АЕС Фукушіма-Даіічі ... У нас немає перепустки в фукушімську «двадцятку» і нам прийдется їхати в об'їзд близько 180 км. 25 грудня 2011, в 5:00 ми залишаємо Иваки і їдемо в Мінамісома.

Близько 6 ранку починає розвіднюватись і за вікном нашого автобуса вже можна роздивитись придорожні села і містечка. Поступово починає зростати рівень гамма-фону: 0,6 –> 1 –> 2 мкЗв/ч.

Робимо зупинку у селі Усуіші (臼石村, в перекладі «кам'яна ступа»), яке є частиною села Іітате (飯舘村). Це наш перший покинутий людьми населений пункт в Японії, тому вигляд його припорошених снігом безлюдних вулиць надовго врізався мені в пам'ять. Я бачив десятки кинутих сіл в Чорнобильській зоні ... Але кинуті вони були давно і давно втратили будь який зв'язок з людиною, ставши частиною природи. Тут же присутність людини відчувалося ще дуже сильно і від цього ставало тяжко на душі.

Це гірське село в 42 кілометрах від АЕС Фукушіма-Даіічі, виявилося в самому центрі північно-західного фукушімського сліду і було евакуйовано в кінці квітня 2011 року

Рівень гамма-фону у селі близько 5 мкЗв/г, місцями до 10 мкЗв/г.

Ми продовжуємо наш шлях в Мінамісома. Дорога спускається в долину. Рівень гамма-фону поступово знижується до 1,5 мкЗв/г. 8:30 ми в'їжджаємо в місто. З холодних засніжених зимових гір ми потрапляємо в теплу сонячну осінь.

Мінамісома (南相馬市)

Місто Мінамісома розташовано у північно-східній частині префектури Фукушіма, регіон Тохоку. За традицією сучасної Японії, Мінамісома існує як місто всього лише з 2006 року, коли воно було утворено злиттям Харамачі (原町市), Одака (小高町) та Кашіма (鹿島町). З ним межує місто Сома (相馬市), селище Наміе (浪江町) і село Іітате (飯舘村). Відстань від Мінамісома до АЕС Фукушіма-Даіічі близько 23 км.

Станом на 11 березня 2011 року в місті проживало 71 561 жителів, 80% евакуювалося. Пізніше багато хто повернувся. В основному старше покоління, дорослі, але без дітей. Зараз у Мінамісома приблизно половина від минулого числа жителів. Згідно з інформацією офіційного сайту міста на 16 лютого 2012 року в місті проживають 45 439 жителів, що становить близько 64% ​​від початкового населення. Повністю відселений район Одака (колишнє місто Одака), який потрапив в 20-кілометрову зону обов'язкового відселення. В Кашімі, найбільш віддаленому від Фукушіма-Даіічі районі-місті, проживає 13 476 жителів (було 11 603, тобто населення збільшилося), в Харамачі 31 963 (було 47 116, населення зменшилося).

Мінамісома дуже сильно постраждала в результаті цунамі 11 березня 2011 року. Станом на 9 квітня 2011 року 400 жителів загинули, 1100 вважалися зниклими безвісти.

До 9 ранку ми прибули до шінтоістського святилища Сома Ота (相馬太田神社) — місцю зустрічі з Кенро Окумура, місцевим волонтером Safecast.

Гамма-фон близько 1 мкЗв/г.

Святилище Сома Ота - місце історичне і заслуговує окремої розповіді.

Саме в цьому місці в 937 році н.е. відбувалася велика битва самурайських родів. І в пам'ять про неї щороку, ось уже 1075 років тут влаштовують кінний самурайський фестиваль Сома Намаоі (相馬野馬追) — фестиваль диких коней Сома. Фестиваль проходить в останні суботу, неділю і понеділок липня. Це по'єднання релігійної церемонії, військових навчань і соціального дійства. Понад 600 вершників, спадкоємців самурайських родів, влаштовують масштабні гонки по полям Харамачі. Напередодні все освітлюється світлом від полум'я безлічі вогнищ. У ранок першого дня фестиваль починається з молитви теперішнього глави клану Сома Казатуне Сома, тридцять третього спадкоємця клану Сома, супроводжуваного одягненими в бойові обладунки з прапорами своїх родів самураями. Дуже важливе місце у фестивалі займають святилища Мінамісома Сома Ота і Одака а також святилище Накамура в Сома. Саме ці три святилища є організаторами фестивалю протягом століть.

Тепер з глибокої давнини повернемося у сьогодення.

Safecast — міжнародний проект вимірювання гамма-фону. Проект складається з невеликої групи координаторів і великої кількості волонтерів-дозиметристів. Будь-який бажаючий, при бажанні може стати волонтером Safecast.

Кенро Окумура — один з таких волонтерів-дозрозвідників у Мінамісома. Safecast надав йому досить непогане обладнання: пошуковий сцинтілятор BNC Model SAM 940 Defender/Revealer Isotope Identification with Reachback Program з GPS трекером Etrex від Garmin та Inspector Alert від International Medcom, Inc. Кожного дня він вантажить на свою маленьку вантажівку квадроцикл, дозиметричну апаратуру і їздить по долинах і горах Мінамісома вимірюючи рівні гамма-фону. Кенро Окумура звичайний фермер, що жив в 21 кілометрі від нещасливої ​​АЕС Фукушіма-Даіічі, тепер волонтер-дозрозвідник.

Кенро Окумура запросив мене взяти участь в засіданні місцевого «штабу ліквідації наслідків аварії». Днями міністерство навколишнього середовища Японії надіслало в префектуру Фукушіма свої поради і рекомендації по дезактивації та організації ПТЛРВ (пунктів тимчасової локалізації радіоактивних відходів).

Після засідання «штабу» ми, разом з Кенро Окумура і його колегою Ара Теруо, виїжджаємо на заміри. Рівні гама-фону близько 5 мкЗв/г.

За цими горами - заборонена зона, 20-кілометрова зона евакуації. На середньому фото на горизонті видно ТЕЦ Харамачі, яка належить Tohoku Electric Power Co. Станція дуже сильно постраждала в результаті цунамі. Навіть корабель з 75 тисячами тонн вугілля, пришвартований біля пірсу станції, під час цунамі закинуло на 100 метрів углиб берега. Крім того роботи по відновленню ТЕЦ Харамачі були припинені через евакуації жителів Мінамісома. Зараз представники компанії сподіваються повернути станцію в експлуатацію влітку 2013 року.

КПП на кордоні 20 кілометрової зони евакуації. Дорога № 34. Гамма-фон близько 1,5 мкЗв/г. Мені важко в це повірити, але на КПП немає ніякого дозиметричного контролю

На другорядних дорогах КПП немає, є тільки невисока загородка і попереджувальні інформаційні таблички. Дорога № 49. Гамма-фон близько 12 мкЗв/г.

Було трохи несподівано і в той же час приємно побачити в руках у Ара Теруо, одного з місцевих волонтерів-дозрозвідників нашу львівську "Прип'ять" 1991 року випуску!

За багато років у Чорнобильській зоні відчуження я звик до певного навколишнього оточення. Звик до спокійної поліської природи, болот, зарослих високою травою полів, до річок Прип'ять і Уж, до зайців, вовків, лисиць та диких кабанів ... І звичайно до писку дозиметра. Тут все по іншому, крім радіації. Той же писк дозиметра, але навколо зовсім інша природа, тваринний світ. Гори, гірські річечки, зарості бамбука і ... мавпи, що з цікавістю розглядають нас з безпечної відстані.

Ми прощаємося з Кенро Окумура і Ара Теруо і повертаємося назад в Мінамісома. Попереду нас чекає поселення в провінційний японський готель з крихітними номерами, більше схожими на купе поїзда, обід в класичному японському ресторані, де всі роззуваються біля входу і сидять за низькими столиками прямо на підлозі та близьке знайомство з «прифронтовим» містом Мінамісома і його жителями.