26 грудня 7:00 ми виїжджаємо з нашого готелю в Мінамісома в гірське село Іітате.

Після аварії на АЕС Фукушіма-Даіічі назва цього села стало мало не другою назвою після Фукушіма-Даіічі, за частотою згадування в японських і світових ЗМІ. Іітате, хоч і знаходиться в приблизно 40 кілометрах від аварійної АЕС, виявилося точно по центру північно-західного радіоактивного сліду і рівні забруднення його території не сильно відрізняються від рівнів радіоактивного забруднення населених пунктів 20-кілометрової зони обов'язкової евакуації.

Іітате (飯舘村)

Село Іітате, регіон Сома, префектура Фукушіма. Населення - 6149 жителів (1 червня 2010). Межує з містами Сома, Мінамісома, Дате і селищами Наміе, Кавамата. Відстань до АЕС Фукушіма-Даіічі приблизно 40 км.

Село Іітате, як прийнято в Японії, це об'єднання 18 маленьких сіл, розкиданих по гірському плато Абакума (阿武隈高地). На жаль, в Україну за часів радянської влади ми втратили наші маленькі хутірці, крихітні села, самотні будиночки - все було зібрано в одну купу, а те, що знаходилося за межами цієї «купи» просто переставало існувати. На щастя, в Японії об'єднання сіл не означає руйнуванні початкових поселень. Вони так і залишаються мальовничими маленькими вкрапленнями, розсіяними посеред красивої японської природи. Просто з певного року (у випадку з Іітате з 1956-го) всі вони починають носити одне загальне ім'я

Іітате було утворено злиттям двох сіл: Іісо (飯曽村) і Отате (大舘村) у 1956 році. Назва новоствореного села була синтезовано з цих топонімів. Пізніше в 1967 році до села було приєднано ще одне - Ішібаші (石橋村). І вже якщо з'ясовувати зі скількох сіл взагалі складається Іітате, то вийде не менше 18 оригінальних сіл (Усуіші, в якому ми робили коротку зупинку по дорозі в Мінамісома 25 грудня, одне з них), які з'єднувалися ще з 1889 року. Так що в підсумку на даний момент і вийшло село Іітате.

Мабуть в якийсь момент громаді села ці об'єднання набридли. По ідеї, врешті-решт, їх повинні були приєднати до Мінамісома, але в 2004 році вони вийшли зі складу ради по приєднанню і з тих пір проводять власну політику.

Менше години їзди від Мінамісома і ми вже в центрі Іітате. Біля будівлі місцевої мерії припарковані декілька машин. Хтось із колишніх жителів приїхав провідати своїх родичів. Зараз в Іітате залишилося 13 жителів (згідно публікації в Асахі Шимбун).

Ми їдемо далі в район Іітоі, до місцевої школи.

Одразу після аварії на АЕС Фукушіма-Даіічі Іітате ще встигло прийняти у себе 1200 евакуйованих з 20-кілометрової зони обов'язкового відселення, але дозиметричні вимірювання перших днів дали невтішну картину. При існуючих рівнях гамма-фону річна доза жителів Іітате може досягти 20-40 мЗв (нормальна річна доза в більшості країн знаходиться в межах 1 мЗв). 30 березня МАГАТЕ звертається до уряду Японії з рекомендацією розширити зону евакуації і включити в неї Іітате, хоча воно і знаходиться за межами 20-кілометрової зони. 22 квітня 2011 уряд Японії звертається до жителів села Іітате з проханням залишити село якомога швидше. 15 травня починається планова евакуація села. На початок червня в селі залишалося ще 1500 жителів. 22 червня 90% жителів покинули Іітате. До серпня в селі ще залишалися 120 жителів. Станом на січень 2012 року в Іітате залишилося 13 жителів - люди похилого віку, що відмовилися покинути рідне село.

Центральна влада змушена миритися з жителями, що залишились, тому що село не входить в 20-кілометрову зону і евакуація тут відбувалася виключно добровільно. До того ж за старих заступився мер Іітате Норіо Канно (菅野典雄), що парирував претензії центральних властей і місцевих «доброзичливців» (надсилавших меру гнівні листи з образами), резонно заявивши, що для людей похилого віку набагато більш шкідливий стрес від евакуації і поселення на новому місці, ніж шкода від підвищених рівнів радіації. Норіо Канно знав про що говорить, його власна мати померла під час евакуації, а перед самим початком евакуації Іітате покінчив із собою найстаріший 102-річний житель села. І такі випадки під час евакуації постраждалих міст і сіл Фукушіми були далеко не поодинокі.

«Найкрасивіше село Японії»

Найкрасивіше село Японії - саме такий титул отримало Іітате в 2010 році, і отримало його не стільки за красиві ландшафти, а в першу чергу за архітектуру, дизайн і екологію. Само село стало свого роду модельним, створюючи у себе проекти симбіотичного житла XXI століття. Іітате було включено в офіційний тур Міністерства Навколишнього Середовища Японії, щоб представити громадськості зразки екологічного симбіотичного житла XXI століття.

А школу, до якої ми зараз під'їжджаємо, на архітектурних сайтах Японії називали ідеальною школою XXI століття.

Рівні гама-фону на території школи 2-4 мкЗв/г Найбільше в районі водостоків - до 10 мкЗв/г.

«Сила Мадеі» までいの力

Я не перестаю дивуватися і захоплюватися силою духу японців. Вже готуючись до евакуації зі свого радіоактивно забрудненого села вони встигли підготувати і видати фотоальбом з видами Іітате, щоб всі запам'ятали їх село таким гарним, яким воно було до 11 березня 2011 року. Альбом має назву: «Сила Мадеі» までいの力.

Після аварії на Фукушіма-Даіічі і оголошення евакуації, в Іітате прибув представник компанії TEPCO, що б принести жителям свої вибачення. Деякі з місцевих жителів не могли стримати різких слів, але більшість зупинило їх і попросило не ганьбити село. Багатьох журналістів здивувала така позиція жителів Іітате і вони звернулися за роз'ясненням до мера Норіо Канно:

— Ми всі виросли тут в дусі Мадеі, ми живемо життям Мадеі.

Значення слова «Мадеі» не так то просто пояснити навіть японцеві з сусіднього села, не то що іноземцю. Мадеі - це слово на місцевому діалекті, яке пояснює ставлення до життя місцевих жителів, яке формувалося впродовж століть. Буквально це можна перекласти як: «обома руками», а в більш глибокому розумінні, жити життям Мадеі - жити з гідністю, без суєти і поспіху, шанобливо ставлячись до навколишнього тебе світу і якщо вже взявся за щось, берись обома руками - так надійніше.

І вже залишившись один у покинутому селі мер Іітате Норіо Канно, відповідаючи на запитання журналіста газети Маінічі Дейлі Ньюс про важкі часи для його села, сказав:

— Куди мені подіти свій гнів? Я направлю його на зусилля аби повернути всіх нас додому хоча б на один день раніше.

На зворотній дорозі, майже на виїзді з села зустріли групу місцевих дезактиваторів і поговорили з їх керівником Казукі Такашіма.

— Та це ж дитяча робота. У сенсі, що з нею може впорається навіть дитина, дуже проста.

— Але навіщо ви чистите сніг? Він же зараз виконує роль екрану - знижує рівень гамма випромінювання та усуває пил.

— Ми мусимо підстригти всю траву і упакувати її в спеціальні мішки для РАВ, он там вони у нас, - Казукі Такашіма показує в бік місцевого ПТЛРВ, невеликого майданчику в кутку парковки, заставленого чорними пластиковими мішками (рівень гамма-фону від мішків близько 20 мкЗв/г). — А як же нам зібрати траву, якщо вона під снігом?..

Я здивований подібним підходом до дезактивації. Як на мене, розумніше було б не витрачати стільки зусиль, а почекати коли навесні зійде сніг. Але справжній японець ніколи не сидітиме склавши руки, і якщо поставлена ​​мета очистити радіоактивно забруднену територію, то ніякої сніг його не зупинить.

16 грудня 2011 місцеве управління Іітате представило «план порятунку» свого села.

«Для нас не має можливості повернутися, якщо тільки ми не поставимо реальні цілі і не будемо здійснювати дезактивацію, - сказав мер Іітате Норіо Канно. - Головним і першочерговим завданням нашого плану, є зменшення річної дози для жителів до 5 мЗв шляхом дезактивації території. Наша мета - почати повертати жителів через два роки і завершити процес повернення протягом 5 років. »Хоча в ідеалі село хоче добитися рівня в 1 мЗв, вони реалісти, і розмова поки йде про 5 мЗв. Інші заходи в плані включають: дезактивацію присадибних ділянок протягом 2 років, дезактивацію сільгоспугідь протягом 5 років. Організацію незалежної лабораторії з вимірювання радіації в тілі людини і виміру сільськогосподарської продукції.