 |
Склад "десанту" (від pripyat.com): Саша (planca) Сирота, Аня (Альфа) Горєлишева, Іван (Ulis) Цепаєв, Євген (KRANZ) Гончаренко. Денис (Yangwy) Вишневський - Екоцентр, Юра (tatarchuk) Татарчук - Чорнобиль Інтер Інформ.
Морозний сонячний ранок 5 січня 2009 року. Ми вивантажуємося з автобуса в центрі Прип'яті, озброюємося картами, списками адрес, розбиваємося на пари і розходимося по мікрорайонах. Нам з Сашею випала південно-східна частина міста (перший мікрорайон).- Казка дорожня
Виходимо на вулицю Курчатова і рухаємося у напрямку МСЧ-126 (можна було пройти дворами, але ми не змогли відмовити собі в задоволенні прогулятися чудовими засніженними вулицями міста).
 |
 |
 |
Біля МСЧ-126 звертаємо на Дружби Народів і йдемо на початок вулиці. Наша перша адреса: будинок №5 (довга п'ятиповерхівка за універмагом). Відмінна можливість сфотографувати і сам універмаг, прихований влітку густою рослинністю.
 |
 |
 |
- Казка музично-побутова
Через двір гуртожитку пробираємося на вулицю Ентузіастів і заходимо в гуртожиток №7 Управління будівництва ЧАЕС. Особливо мені сподобалася "кімната для відпочинку".
 |
 |
 |
 |
 |
 |
- Казка загадково-міліцейська
Звертаємо за ріг сьомого гуртожитку, проходимо уздовж ще одного гуртожитку (внаслідок відсутності таблички, його номер так і залишився для нас таємницею). Проходимо у двір "Спецпральні". Об'єкт діючий, таємничий і загадковий. З регулярністю раз на місяць з'являються чутки про її остаточне і безповоротне закриття... Але, судячи по диму з труби, чутки ці явно перебільшені. Спроби з'ясувати для кого і що саме невпинно пере даний об'єкт, заводять в безвихідь. Адміністрація Зони киває на ЧАЕС, ЧАЕС у свою чергу, посилає до Адміністрації Зони.
Не втримався і сфотографував самого стійкого прип'ятського міліціонера. Літом його ноги погано видно із-за високої трави, а у нього виявляється, розкішні сині штани! А які на них лампаси! А цих хлопців (фото праворуч) влітку взагалі не видно в траві.
 |
 |
 |
- Казка сумна
Навпроти спецпральні - хокейна коробка. Сашу потягнуло на дитячі спогади: "А як ми боялися тут грати увечорі! Прямо біля кладовища!". Я спантеличений. Кладовище? Де? Скільки тут ходив влітку, жодного кладовища не бачив. "Та ось же, прямо за хокейною коробкою!" - Саша, як указкою, тиче в хащі штативом фотоапарата. Старе кладовище села Семиходи, виявилося мало не в центрі міста.
 |
 |
 |
Судячи по датах на хрестах, кладовище закинули в 60-х роках минулого століття. Територію кладовища після аварії не дезактивували і гамма-фон на його території, не дивлячись на 30 сантиметровий шар снігу, не опускається нижче 500 мкР/г.
