![]() |
Київська область. ЧЗО (Чорнобильська Зона Відчуження)
Лівий берег ріки Прип'ять.
Кошивка, Старосілля, Крива Гора, Зимовище, Красне.
![]() |
По машинах!
![]() |
Ми відправляємось на лівий берег Прип'яті по селам "Північного сліду"
Перед КПП "Лелів" повертаємо праворуч, переїзжаємо міст через Прип'ять і під'їзжаємо до КПП "Паришев". Міліціонер з деякими сумнівами дивиться на нас и на нашу перепустку і непоспішаючи іде відкривати шлагбаум, що знаходиться в метрах 50 від посту. Нам ліворуч, прямо уходить дорога в бєларуську частину Зони.
Вузенька як струмок доріжка вкрита залишками асфальта.
Перша зупинка - село Кошивка. Крихітне типово поліське село. На деяких дверях навіть збереглись залишки паперових печаток - "МВС УРСР в Чорнобильскому районі Києвскої області" Садибу опечатано...
Следуюча зупинка село Старосілля.
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
Миле тихе полісся... В хатах дуже багато різного дерев'янного начиння, про призначення якого наше покоління може тільки здогадуватись...
Проїзжаємо Криву Гору і в'їзжаємо в Зимовище.
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
Проїзжаємо далі селом і потрапляємо на месцеву МТС - машино тракторну станцію. Дуже багато старої "радянської" сільгосп. техніки - комбайни трактори, вантажні машини.
Гама -фон до 500 мкР/г
Проїзжаємо залізничний переїзд і следом за нами в напрямку Славутича проноситься "електричка" що везе зміну ЧАЕС з роботи додому. Нас проводжають зацікавлені погляди "пасажирів" - певно що не часто в цих місцях можно зустріти людей.
![]() |
![]() |
![]() |
А ось і місцеві "аборигени" - болотні черепахи. Непоспішаючи з буддистським спокоєм переповзають дорогу... Одна, дві, чотири... Шість... Як же їх тут багато! Зупиняємось щоб "познайомитись"... Черепахи дуже важні і в їх поведінці відчувається явний і неприхований снобізм. Біля дороги в піску видно залишки черепаших кладок.
Прощаємось на деякий час з черепахами (по дорозі назад ми зустрінемось знову, переповзти дорогу - справа не швидка:) і в'їзжаємо в село Красне - кінцевий пункт нашої поїздки. Кружляючи вузенькою доріжкою доїзжаємо до центру села і йдемо дивитись головну місцеву історичну пам'ятку - дерев'янну церкву. Що правда, на відміну від сгорілої церкви в Товстому Лісі, ця - досить типова сільска церква кінця XIX, початку XX століття. І хоча на її фасаді висить горда табличка з датою "1800 р" - це безумовно не може відноситись до данної будівлі (цей момент відмічають також дослідники з групи Р. Омеляшко)
Видно, що церкву нещодавно відвідували - напевно сюди в поминальні дні приїзжають колшні жителі села.
В коробці для пожертв лежать дрібні паперові гроші - українські гривні і бєларуські рублі.
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
Церква у меня особисто ніяких емоцій і интересу не викликала, зате я надовго застряв у місцевій школі - маленька на 4 кабінети, прямо біля церкви. Ціла скарбничка артефактів минулої епохи - альбоми для малювання з "принцесами" і синіми слонами, зошити з українскої мови і математики, почеркані рішучою рукой місцевої "вчітєлькі". Учбові плани на 1986 год... Підручники... А парти!.. Дерев'яні з вирізом під чорнильницю і відкидними кришками. Я такі бачив тільки в старих радянських фільмах і на картинках, де за саме такою партою сидів маленький Володя Уль'янов (для молодого покоління - це той, хто потім стане В.І. Леніним :).
Щось заворожуюче є у цьому законсервованому, зупиненому людському часі у Зоні. Саме людському... ЧАС, той, справжній, продовжує свій біг, день змінює ніч, весна - зиму... А в школі села Красне тепер завжди буде весна 1986 року.
![]() |
![]() |
![]() |
На поліся м'яко опускається вечір. Я сідаю на стовбур поваленого дерева и намагаюсь розчинитись в цій тиші і спокою. Там у школі весна 1986, а тут на вулиці... А тут на вулиці ніякого часу немає. Є пора року- літо... Сідає сонце... Здається зараз піде дощ. Ось і все.
![]() |
![]() |
![]() |
ЧАЕС БЩУ - 4< Попередня | Наступна >Зона відчуження |
---|