Lost Places - Чорнобильська Зона

Дотик до ІСТОРії

Перший день літа. 7 ранку. Ми їдемо в Зону, на ЧАЕС. Сьогодні ми їдемо в те місце, де 20 років тому змінилась історія нашої країни, та, взагалі то і всьго світу - БЩУ 4 (блочний щит управління четвертим енергоблоком ЧАЕС).

Одже, перед входом у АБК -1 нас чекає Ірина Ковбіч - вона буде нашим провідником і гідом по станції. Після перевірки наших документів вона видає нам бейджі-перепустки, ми проходимо рамку металодетектора і піднімаємось сходами в роздягалку. Тут ми залишаємо весь свій "цивільний" одяг, мобільні телефони, КПК. З собою можна взяти лише радіометри і фото-відео апаратуру (на станції жорсткі вимоги безпеки, особливо в ЗСР (Зона строгого режиму)). Ми одягаємо білі халати, на ноги шльопанці і йдемо у слідуючу кімнату. Там нам видають щось на зразок нижньої білизни, шкарпетки, верхній одяг - кофту, штани, шапочку, бахили (щось схоже на кеди без шнурків, на "липучці") і маску - респіратор, рукавички і пластикові "сліди" на бахіли для БЩУ - 4 (це, як кажуть на станції, ще не ОУ (об'єкт "Укриття", але вже дуже близько)).

Ми в "Золотому коридорі". Він тягнеться через всю станцію і його довжина більше 1 километра. Назву свою він отримав із-за золотистого кольору облицювальних панелів з анодованого алюмінію, популярного в 80-х роках минулого століття. З коридору можна попасти в усі приміщення ЗСР ЧАЕС.
Гама-фон не перевищує 30 мкР/г. В деяких місцях піднімається до 300 мкР/г, але це не перевищує припустимих рівнів для обслуговуваних приміщень станції.
Після аварії в коридорі на стінах, в місцях сильного "забруднення" дозиметристами були залишені "написи - мітки": "Не стояти", "Пробігати"... Багато людей на станції ще пам'ятають ці місця...

Ось "Золотий коридор" змінився "Бронзовим" (цю назву ми придумали вже самі, із-за зеленого відтінку панелів), а потім і простими штукатурено-фарбованими стінами... Нам вже не далеко. У нас ще раз перевіряють наші "допуски" і з маленького віконечка видають персональні дозиметри "dositech" (такі тут використовують при роботах на ОУ).
Ще метрів двадцять і ми потрапляємо на останній пункт контролю (система радіаційного контролю "Горбач"). Ми одягаємо маски, "сліди" на бахили і проходимо далі коридором.

Вузький прохід, повертаємо праворуч, прямо... Ми на місці.

• БЩУ - 4

Ось ми в тому міці, де змінилась ІСТОРІЯ, місце про яке написано десятки, а може і сотні газетно-журнальних статей, наукових дослідів, художніх книг і навіть віршів та пісень. Зняті фільми - документальні і художні. Існує, нескінченна, кількість версій того, що сталось 20 років тому, в ніч з 25 на 26 квітня.
Що я ввідчуваю дивлячись на слабо освітлений зал? На обрубки старих комунікацій вздовж стін (після аварії була зроблена грандіозна робота по разділенню систем управління і живлення зруйнованого четвертого блока и третього, запущенного пізніше знову). На червонувате (за словами одних від старості і дезактивуючих розчинів, і за словами інших від радіації) пластикове покриття підлоги. На пусті дірки в пультах на місці кнопок і індикаторів (все обладнання було пізніше було демонтовано і після дезактивації використовувалось на БЩУ працюючих блоків). На облущену корку полімерної плівки, якою вкриті всі поверхні пультів і екранів (боротьба з радіоактивним пилом)...
Я відчуваю... 20 років... Як багато це для людського життя... І Як нікчемно мало для ДЖН (довгоживучих радіонуклідів).
Гама-фон близько 2 мР/г, бета - 5000 розпадів за хвилину на см квадратний (в прилеглих лісах і селах буває і більше)... Все в межах станційних норм... Скільки ліквідаторів віддали своє здоров'я і життя за те щоб сюди можна було зайти не побоювання за пів години отримати гостру променеву хворобу?
Я відчуваю смуток і біль людей, втративших свою малу батьківщину, виселених в чужі місця, їх рідних і близьких (хвороби яких офіційна медицина з маніакальною упертістю не пов'язує з впливом радіоактивного забруднення); ліквідаторів, які, попросту кажучи, врятували весь світ, а зараз стали справжнім тягарем і головним болем для всіх держав бувшого СРСР; гіркота атомників-експлуатаційників у яких на очах "вмирає" їх станція, які своїми руками змушені "добивати" цей величезний неймовірно складний "організм", тому що хтось вирішив, що так буде всім краще... Я відчуваю неповторну поліську природу, з полегшенням зкинувшу зі своїх плеч нестерпний антропогенний тягар. Парадокс - але одна з найбільших техногенних катастроф в історії людства врятувала поліську природу від знищення людиною, перетворивши забрудненні радіонуклідами землі в унікальний заповідник...
Праворуч за стіною через одне приміщення (залите бетоном, яке стало частиною опорної стіни "саркофага") залишки ГЦН (головні циркуляційні насоси) і те що залишилось від реактору 4 енергоблока...
Наш провідник Ірина Ковбіч показує на годинник- час повертатись. Ми проходимо пункт контролю, викідаємо в контейнер для використаних СИЗ (засоби індивідуального захисту (средства индивидуальной защиты)) респіратори, рукавички і "сліди", здаемо назад у віконечко "дозітеки" і йдемо назад "золотим коридором" на БЩУ -1.

І хоча ЧАЕС зупинена, персонал продовжує працювати. Виведення атомної станції з експлуатації - довгий і складний процес який буде тривати не один десяток років. На багатьох блоках і вузлах видно невеселі наклейки: "Виведено з експлуатації".
Ми залишаємо БЩУ -1 і йдемо у "МАШЗАЛ" - величезне, километрової довжини приміщення, де знаходяться парові турбіни реакторів.
Турбіна четвертого блоку знаходиться в самому кінці зала і відгорожена від решти приміщення бетонною стіною.

Ми залишаемо ЗСР, переодягаємось в наше "цивільне", спускаємось на прохідну, здаємо бейджи і прощаємось з Іриною. Ось і закінчилась наша екскурсія на ЧАЕС. Ми виходимо з АБК, йдемо до наших машин, дістаєм з багажників куплені в Чорнобилі батони і йдемо до каналу става-охолоджувача годувати сомів. Цього разу нам пощастило - з дна, як величезні субмарини виплили 2- 2,5 метровые "рибки - красуні"... Що таким 4 батона?.. Дрібниці. Пробуємо фотографувати, але фото не виходять - вода мерехтить, та й масштаб не відчувається.

Перед тим як продовжити наш рейд на лівий берег річки Прип'ять (в район "північного сліду"), об'їзжаємо станцію і заходимо у оглядовий павільон ОУ.Кріме унікальних фотографій зроблених всередині "саркофагу" тут є не меніш унікальний і досиь наочний макет ЧАЕС після аварії.
На правому фото добре видно місце знаходження БЩУ - 4. Мініатюрними фігурками людей на макеті відмічено ті місця куда вдалось пробратися дослідникам-атомникам.
Ми залишаємо ЧАЕС і повертаємось в Чорнобиль. Обід у їдальні ЧІІ і ми їдемо на лівий берег ріки Прип'ять.

Продовження у репортажі: "Північний слід"

Приносимо величезну подяку за допомогу в организації і проведенні екскурсії на ЧАЕС:

А. Сироті (проект pripyat.com) О. Новікову і І. Ковбіч (ЧАЕС), Ю. Татарчуку (ЧІІ), О. Купному (портал Славутич City)
Технічний консультант О. Фатахов (ЧАЕС)